Відповідальність виробника в Німеччині

В Постанові про упаковку Packaging Ordinance (на момент 2020 року VerpackG) застосовується принцип батога та пряника.

Батогом є зобов’язанням роздрібних продавців приймати безкоштовне повернення використаної порожньої упаковки у точці продажу або біля неї від кінцевого користувача. Роздрібні продавці можуть звільнити себе від цього зобов’язання, беручи участь в схемі, яка забезпечує безкоштовний збір такої роздрібної упаковки від усіх домашніх господарств. Проте, це допустимо тільки за умови, що ці типи систем збору у споживача достовірно досягають певних квот збору і переробки, які встановлені на порівняно високому рівні.

На початку дев’яностих цей регламент привів до створення подвійної системи DSD (Duales System Deutschland або German Green Dot) в Німеччині, яка в даний час є акціонерною компанією, що належить великій кількості виробників упаковки, виробників продукції, роздрібних компаній і компаній з управління відходами. Система організовує загальнонаціональний збір і транспортування упаковувати відходи і сортувати їх на окремі, придатні для переробки фракції.

Ще одне положення німецького Packaging Ordinance передбачає, що роздрібні продавці можуть бути звільнені від прийняття повернення упаковки з напоями в пункті продажу тільки в тому випадку, якщо вони відповідають певним загальнонаціональним квотами багаторазової упаковки.

Ці багаторазові види упаковки, як правило, більш вигідні з екологічної точки зору, ніж одноразові одноразові упаковки. Для напоїв масового виробництва ця квота була встановлена ​​на рівні 72%. Якщо ця квота не буде дотримана, вона буде перевірена через рік; якщо до цієї дати квота ще не була дотримана, обов’язкові депозити для одноразової упаковки автоматично вступають в силу через шість місяців після оголошення результатів в тих областях, які несуть відповідальність за нездатність галузі задовольнити багаторазову пакувальну квоту. Така ситуація була вперше встановлена ​​в 1997 році і була підтверджена в наступні роки.

Система DSD укладає контракти з приватними і державними компаніями по утилізації відходів на надання цих послуг від свого імені.

Схема DSD співпрацює з гарантами для забезпечення і перевірки адекватної переробки окремих пакувальних матеріалів (скло, метали, папір/картон, пластик і композити). Система фінансується за рахунок так званої «зеленої точки», ліцензійного збору, який виробники або користувачі упаковки повинні платити за подвійну систему. Розмір ліцензійного збору був встановлений на різних рівнях учасниками ринку в залежності від фактичної вартості збору, сортування та переробки окремих пакувальних матеріалів.

Після публікації Федеральним урядом даних 2 липня 2002 року обов’язкові депозити ввелись для одноразової упаковки для пива, мінеральної води та безалкогольних напоїв з 1 січня 2003 року. Це рішення викликало багато суперечок, і галузеві групи, зацікавлені в одноразовій упаковці, протистояли їй усіма законними засобами в їх розпорядженні.

Слід зазначити, що це явний приклад що не всі «солодко» з відходами упаковки і в Європі. І протистояння буде рівно до тих пір, поки не буде вольового рішення громадян і держави відповідно. У нашій країні це виражається затягуванням процесу прийняття взагалі будь-яких законів по відходам упаковки.

На жаль, в положеннях 1986 року Waste Avoidance and Management Act не було чіткого розмежування між відходами і продуктами або між відходами і сировиною; він також не давав повноважень щодо прийняття постанов, що мають юридично обов’язкову силу при утилізації відходів.

Проте, в той час федеральний уряд прийняв рішення про створення перших в Європі конкретних вимог до матеріалів для видалення відходів.

Це призвело до прийняття в 1991 році перших загальних адміністративних положень федерального уряду, а саме Технічних інструкцій по зберіганню, хімічної, фізичної та біологічної обробці, спалюванню і зберіганню відходів, які потребують особливого нагляду (для небезпечних відходів) (Zweite allgemeine Verwaltungsvorschrift zum Abfallgesetz Teil 1: Technische Anleitung zur Lagerung, chemisch/physikalischen, biologischen Behandlung, Verbrennung und Ablagerung von besonders überwachungsbedürftigen Abfällen, скасовано 15 липня 2009 р.), і Технічних інструкцій про Відходи від населених пунктів в 1993 році (Technische Anleitung zur Verwertung, Behandlung und sonstigen Entsorgung von Siedlungsabfällen (Dritte Allgemeine Verwaltungsvorschrift zum Abfallgesetz, термін дії до 16 червня 2009 року). Зокрема, ці адміністративні положення встановлювали вимоги до будівництва і експлуатації полігонів, а також до властивостей відходів, допущених до видалення на таких ділянках.

Для того, щоб будувати систему управління відходами упаковки, потрібні чіткі вимоги до якості переробки у конкретних цифрах та квотах, які прописані у законодавчих актах щодо управління відходами взагалі.

Слід визнати, що законодавці Німеччини вважали, що для виконання всіх цих суворих вимог необхідний порівняно тривалий перехідний період до дванадцяти років.

Читайте більше:

Відповідальність виробника в Німеччині

Перший незалежний Закон про видалення відходів (Waste Disposal Act) був прийнятий в Німеччині в 1972 році. Його головна мета — закрити неконтрольовані звалища сміття і замінити їх центральними, регульованими і контрольованими полігонами, які будуть перебувати в управлінні регіональними і місцевими органами влади. В даний час в Німеччині існує близько 300 місць захоронення побутових відходів, і їх достатньо.

Криза утилізації відходів, що насувалась у той час спонукав до різкого скорочення обсягів відходів, що принаймні зменшило б проблеми утилізації відходів. Замість створення нових звалищ і сміттєспалювальних заводів, план полягав у тому, щоб по можливості уникати відходів у джерелах або, якщо це неможливо, переробляти їх. Таким чином, у новому Законі про уникнення та регулювання відходів (Waste Avoidance and Management Act) 1986 був введений принцип, згідно з яким запобігання та рециркуляція відходів повинні мати пріоритет над утилізацією відходів.

Указ про упаковку (Packaging Ordinance) 1991 року є ключовим продуктом політики щодо відходів, заснованої на (Waste Avoidance and Management Act) 1986 року. Щоб позбавити місцеву владу від необхідності утилізувати величезну кількість упаковки (в той час близько половини обсягу побутових відходів і близько третини ваги становила упаковка) відповідальність перемістилась замість цього на промисловість. Тобто виробники та дистриб’ютори упакованих продуктів повинні були взяти на себе відповідальність за видалення відходів упаковки. По суті, правило полягало в тому, що виробники упаковки і дистриб’ютори упакованих продуктів повинні були прийняти повернення порожньої упаковки від її самого недавнього власника та утилізувати її. Для транспортної упаковки деталі схеми повернення і відповідальності за витрати були відкриті для індивідуальних переговорів між постачальником і клієнтом. Для так званої вторинної упаковки, тобто упаковки, яка охоплює кілька індивідуально упакованих продуктів, пункт продажу повинен був прийняти її повернення. Оскільки рітейлери неохоче використовують дорогоцінну торгову площу для розміщення контейнерів для збору використаної вторинної упаковки, вони значно скорочують цей тип упаковки, а в деяких випадках і зовсім відмовляються від неї.

Це був видимий успіх у спробах уникнути явно непотрібних відходів.

Читати більше:

Управління відходами в Німеччині

Утилізація відходів регулюється певними європейськими нормами та директивами. Норми застосовуються до кожної з країн-учасниць, в той час як директиви повинні бути окремо перенесені в національне законодавство кожної з країн-учасниць. Фундаментом цієї правової основи є Рамкова директива про відходи (2008/98 / EC) Waste Framework Directive (2008/98 / EC), яка визначає основні терміни, пов’язані з відходами, встановлює пятиступенчатую ієрархію відходів і містить ключові положення для німецького Waste Management Act. Також Європейський союз прийняв пакет Директив у сфері управління відходами (Circular Economy Package) у 2018 році.

Відповідальність за управління відходами лежить на національному уряді, федеральних землях і місцевих органах влади. Національне міністерство навколишнього середовища встановлює пріоритети, розробляє національне законодавство, здійснює нагляд за будь-яким стратегічним плануванням та інформацією і визначає вимоги до об’єктів для відходів.

Відповідно до національного законодавства федеральні штати приймають свій власний закон про управління відходами, що дає більш регіональний підхід і правила. Плани управління відходами також розробляються на регіональному рівні Федеральними Землями (EEA, 2013, Municipal Waste Management in Germany).

Місцеві органи влади (в основному райони і міста) несуть відповідальність за побутові відходи відповідно до Закону про утилізацію і переробку відходів (Recycling Management and Waste Act). Це включає в себе збір, транспортування відходів, заходи щодо сприяння запобіганню і утилізації відходів, а також будівництво і експлуатацію об’єктів з видалення відходів. Муніципалітети (в основному частина району) надають місця для збору відходів.

Центральним елементом законодавства з управління відходами по всій Німеччині є Закон про поводження з відходами 2012 (Waste Management Act 2012, Germany’s Waste Management Act (KrWG)). У ньому викладається ієрархія відходів для Німеччини, яка починається з запобігання, повторного використання, переробки та відновлення і, нарешті, видалення. Таким чином, практика поводження з відходами в Німеччині спрямована на те, щоб мінімізувати утворення відходів і максимізувати їх переробку, забезпечуючи при цьому належну утилізацію залишкових відходів. Саме з цього закону федеральні штати розробляють свої власні акти.
За даними Агентства з охорони навколишнього середовища Німеччини (Environment Protection Agency (UBA), федеральні землі мають юрисдикцію тільки в областях, які ще не регулюються національним урядом. Виходячи з цього, федеральні закони не регулюють утилізацію відходів, а лише торкаються питань реалізації, такі як визначення уповноважених органів, які повинні дотримуватися, і розробка муніципальних постанов по утилізації (UBA).

File:Municipal waste generated by country in 2004 and 2014, sorted by 2014 level (kg per capita).png
Комунальні відходи, утворені країнами у 2004 та 2014 роках, відсортовані за рівнем 2014 року (кг на душу населення)
Джерело